Серед соленосних регіонів особливе місце посідає південно-східна частина Донбасу, де на місці мілководної затоки древнього Пермського моря близько 250 млн років тому утворилися величезні поклади кам’яної солі. Історики свідчать про те, що ще до нашої ери люди могли отримувати цей життєво важливий мінерал шляхом випаровування його з солоної ропи Торських та Бахмутських озер, розташованих на місці розвіданого згодом Артемівського родовища кам’яної солі. Але лише у XVI ст. видобуток виварювальної солі на Донбасі став регулярним.
Здійснена у 1876—1880 рр. гірничим інженером П. І. Івановим проходка так званої «Урядової свердловини» біля с. Брянцівка, за 10 верст від Бахмута, показала наявність у земній товщі 9 соляних пластів, у тому числі найпотужнішого — Брянцівського, товщина якого становила близько 40 м.
Це сенсаційне відкриття привернуло увагу промисловців, які розгорнули у регіоні інтенсивне будівництво соляних шахт.
Німецька колонія
У 1889 було засноване католицьке с. Деконська (Катеринославська губернія, Бахмутський повіт, Іванівська волость) У радянський період — Сталінська/Донецька область, Артемівський район.
УРСР
Під час Німецько-радянської війни соляні копальні були повністю зруйновані. У 1947 було закінчено відновлення останньої з усіх зруйнованих копалень.
У 1965 селище отримало статус міста.
У липні 1991 місто Карло-Лібкнехтовськ перейменоване в Соледар.
Війна на сході України
21.07.2014 сили антитерористичної операції перебрали контроль над Соледаром.
На початку лютого 2015 бійці мобільної групи 72-ї бригади знищили колону ворожої техніки — 6 одиниць, поблизу Білокам’янського.
28 травня 2022 внаслідок удару террористів зруйновано будівлю копальні підприємства “Артемсіль”
